До Головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації надходять численні звернення щодо режиму роботи за умови сумісництва. Фахівці відділу оплати праці та врегулювання соціально-трудових відносин дають роз'яснення.
   Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або в громадянина за наймом.
   Порядок роботи сумісників та оплату їхньої праці визначено постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 №245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" (зі змінами і доповненнями) та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженим наказом Мінпраці, Мін'юсту і Мінфіну від 28.06.1993 №43.
   Пунктом 2 цієї постанови встановлено, що тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати 4 години на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом упродовж місяця не має перевищувати половини місячної норми робочого часу.
   Перевищення тривалості місячної норми робочого часу в разі роботи за сумісництвом є порушення вимог нормативно-правових актів з питань сумісництва.
   Усі громадяни, що перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, мають право на відпустку (ст.74 КЗпП), тому працівники, які працюють за сумісництвом, мають право на щорічну відпустку як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.
   Згідно зі ст.10 Закону України "Про відпустки" відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік.
   Якщо відпустка за основним місцем роботи більшої тривалості, ніж на роботі за сумісництвом, то згідно з п.14 ст.25 цього Закону суміснику на його бажання обов'язково надається відпустка без збереження заробітної плати на строк до закінчення відпустки за основним місцем роботи.
   Якщо працівник працює неповний робочий день (у тому числі на 0,25 або 0,5 ставки за сумісництвом), він має право на відпустку повної тривалості не менш як 24 календарних дні з відповідною оплатою.
   Права на додаткові відпустки за ненормований робочий день, передбачені ст.8 названого Закону, сумісники не мають.